НАДГОРЯ́ТИ, я́ю, я́єш і НАДГОРА́ТИ, а́ю, а́єш, недок., НАДГОРІ́ТИ, рю́, ри́ш, док. Починати горіти; загорятися. Не встигла одна цигарка надгоріти з краєчку, як він байдуже жбурляв її і запалював іншу (Добр., Ол. солдатики, 1961, 7).

Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980. — Т. 5. — С. 65.

Надгоря́ти, ря́ю, єш, сов. в. надгорі́ти, рю́, ри́ш, гл. Надгорать, надгорѣть.

Словарь української мови: в 4-х тт. / За ред. Б. Грінченка. — К., 1907—1909. — Т. 2. — С. 481.