НАДГО́НИТИ, ню, ниш, недок.,НАДІГНА́ТИ, наджену́, наджене́ш, док., перех. Женучи, досягати якого-небудь місця. Погнав він уже сам козу, пас увесь день, а ввечері погнав додому і тільки надігнав на дорогу, а. сам навпростець пішов (Укр.. казки, 1951, 38).

Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980. — Т. 5. — С. 65.

Надго́нити, ню, ниш, сов. в. надігна́ти, жену, не́ш, гл.

1) Подгонять, подогнать къ чему. Погнав він уже козу і тільки надігнав на дорогу… Рудч. Ск. І. 44.

2) Гнаться, погнаться, догонять, догнать. За мной турки надігнали, пана мого з мене (коня) зняли. Гол. І. 98.

Словарь української мови: в 4-х тт. / За ред. Б. Грінченка. — К., 1907—1909. — Т. 2. — С. 481.