НАДВИСО́КИЙ, а, е, спец. Який значно перевищує звичайний ступінь якої-небудь якості, якого-небудь стану і т. ін. Фізики досліджують стан матерії, стиснутої до надвисоких тисків, нагрітої до надвисоких температур і вміщеної в надпотужні магнітні поля (Наука.., 8, 1962, 22); Зростання виробництва кольорових і рідкісних металів, а також металів і сплавів надвисокої чистоти дає можливість випускати дедалі зростаючу кількість нових досконалих машин і приладів (Ком. Укр., 5, 1967, 14).

Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980. — Т. 5. — С. 63.