НАДВЕРЕДЖА́ТИ, аю, аєш, недок., НАДВЕРЕДИ́ТИ, джу́, ди́ш, док., перех., розм.

1. Знесилювати, виснажувати фізично. Надвередити коня.

2. перен. Справляти сильне враження; вражати.

Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980. — Т. 5. — С. 63.

Надвереджа́ти, жа́ю, єш, сов. в. надвереди́ти, джу́, ди́ш, гл. Повреждать, повредить (о здоровьѣ).

Словарь української мови: в 4-х тт. / За ред. Б. Грінченка. — К., 1907—1909. — Т. 2. — С. 480.