НАДБРІ́В’Я, я, с. Частина лоба над бровами. Зблідла, з великими карими очима під мармуровим точеним надбрів’ям, у коштовному хутрі, на оксамитовому сидінні карети, вона скидалась на царівну (Рибак, Помилка.., 1956, 176); Примружить старий очі від сонця, поставить долоню біля надбрів’я і, позираючи на сині Карпати, тихо веде далі: — Радується моє серце, коли я читаю листи від своїх синів (Кучер, Дорога.., 1958, 13).

Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980. — Т. 5. — С. 63.