НАДБИВА́ТИСЯ, а́ється, недок., НАДБИ́ТИСЯ, наді́б’ється, док.

1. Робитися, ставати надбитим.

2. тільки недок. Пас. до надбива́ти.

Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980. — Т. 5. — С. 62.

Надбива́тися, ва́юся, єшся, гл. сов. в. надби́тися, надіб’ю́ся, єшся, гл. Надбиваться, надбиться.

Словарь української мови: в 4-х тт. / За ред. Б. Грінченка. — К., 1907—1909. — Т. 2. — С. 480.