НАДБЕРЕ́ЖЖЯ, я, с. Смуга землі вздовж берега. Зелений ряст вкривав усе надбережжя, ліз на кручі (Донч., Вибр., 1948, 124); Чим далі вони в море [пливуть], тим ширше відкривається їм надбережжя своїми безлюдними кучугурами (Гончар, Тропка, 1963, 233).

Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980. — Т. 5. — С. 62.