НАДБА́ННЯ, я, с.
1. Дія за знач. надба́ти. Нам кумир заступив ідеали. Дух надбання нам жить не дає (Граб., І, 1959, 534).
2. Те, що хто-небудь здобув, що йому неподільно належить; здобуток. Надаючи величезного значення силі прикладу, передовому досвідові організації виробництва, В. І. Ленін вимагав, щоб цей досвід ставав надбанням мас (Ком. Укр., 5, 1961, 4); — Ви пробачте мені, але я дивуюся, чому ви не опублікуєте своїх досягнень, чому ви не зробите їх надбанням людства і науки? (Смолич, І, 1958, 70); Радянський народ, вихований в дусі пролетарського інтернаціоналізму, ділиться своїми надбаннями з усіма країнами народної демократії (Рад. Укр., 6.XI 1956, 1); // Результат роботи (перев. позитивний). Можна з певністю сказати, що лише та техніка буде передовою, яка зуміє використати надбання вчених (Наука.., 5, 1960, 45); // Те нове, що має важливе значення для кого-, чого-небудь. — Ви знаєте його? — Бальзаку не терпілося почути відповідь. — Знаю дуже мало, але досить, щоб мати, право сказати вам, що це знайомство не найліпше надбання для вас, Оноре (Рибак, Помилка.., 1956, 137).
3. Те, що придбано, нажито. — Не одна молодиця та дівка на селі тобі завидує: Клим надбав усякого надбання (Н.-Лев., III, 1956, 349); Вона з радісним запалом почала демонструвати свої надбання, вихваляючи їх з таким захопленням, мовби це справді були якісь унікальні речі (Добр., Тече річка.., 1961, 81); Я опустив руку із дорогоцінним надбанням у кишеню, але випустити щипців із рук не мав сили (Збан., Єдина, 1959, 207).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980. — Т. 5. — С. 62.