НАД’ЇДА́ТИ, а́ю, а́єш, недок., НАД’Ї́СТИ, над’ї́м, над’їси́; наказ, сп. над’ї́ж; док., перех. Відкушувати, з’їдати частину чого-небудь. Над’їсти яблуко.

Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980. — Т. 5. — С. 70.

Над’їда́ти, да́ю, єш, сов. в. над’ї́сти, ї́м, їси́, гл. Съѣдать, съѣсть часть. Желех.

Словарь української мови: в 4-х тт. / За ред. Б. Грінченка. — К., 1907—1909. — Т. 2. — С. 483.