Про УКРЛІТ.ORG

над

НАД, рідко НА́ДІ, НА́ДО, прийм., з оруд. і знах. в. Сполучення з над виражають:

Просторові відношення

1. з оруд. в. Уживається при позначенні предметів, осіб, вище яких відбувається дія. В чужу землю, чужі люде Мене заховають; А своєї ся крихотка Надо мною ляже (Шевч., І, 1951, 34); Над хатою щось свистало і дзижчало (Вас., II, 1959, 9); Вийся, жайворонку, вийся Над полями (Рильський, І, 1960, 107); Над городами безшумно пролетів пугач (Стельмах, II, 1962, 40); Кричать журавлі наді мною (Сос., І, 1957, 99); // Уживається при позначенні предметів, осіб, до яких хто-небудь нахиляється, схиляється і т. ін. Стурбоване чоло сивої жінки схилялось над столиком (Коцюб., II, 1955, 247); Мати спить, над колискою сина схилившись (Л. Укр., І, 1951, 341); // Уживається при позначенні місця, біля якого на вищому рівні щось розміщене. Над річкою, в чистім полі, Могила чорніє (Шевч., І, 1951, 66); Над дорогою часом попадалась вся в цвіту дика груша або кущ черемухи (Коцюб., І, 1955, 308); В госпіталь, що стояв над самим Єнісеєм, часто приходили шефи (Гончар, III, 1959, 180).

2. із знах. в. Уживається при позначенні місця, куди спрямована дія. Цікавіші подались навіть горою над Прут, звідки можна було бачити все (Коцюб., І, 1955, 226); Вітер поніс звуки голосу над воду (Ільч., Серце жде, 1939, 159).

Об’єктні відношення

3. з оруд. в. Уживається при позначенні предметів чи осіб, з якими пов’язана, на які спрямована дія. Як день той настане. Ідуть править панахиду Над нашим гетьманом (Шевч., II, 1953, 162); Він всеньке літо сидів над книжками, писав диктанти (Тют., Вир, 1964, 52); Робота над сценарієм про Щорса і над фільмом була найвизначнішою, найзмістовнішою подією мого життя (Довж., І, 1958, 26); // Уживається при позначенні осіб, предметів, стосовно яких виявляється якесь ставлення, почуття і т. ін. Кати знущаються над нами, А правда наша п’яна спить (Шевч., І, 1951, 325); Судові сміялись над Іваном Трохимовичем (Мирний, IV, 1955, 61); [Груїчева:] Оресте, зглянься наді мною! (Л. Укр., II, 1951, 87); І довго, довго в смертній муці над сином плакала вона (Сос., II, 1958, 379); Він усміхався, кепкуючи над собою (Бабляк, Вишн. сад, 1960, 41); // Уживається при позначенні осіб, предметів і явищ, стосовно яких хто-, що-небудь займає керівне, панівне становище, виражає зверхність і т, ін. — Буде в тебе всього. Ти в мене будеш царівна над панночками! (Вовчок, І, 1955, 105); [Нартал:] Тоді-то й почалася повна влада, безмежне панування надо мною (Л. Укр., II, 1951, 431); — Революція — це якраз над усіма беззаконностями закон! (Гончар, II, 1959, 67).

Часові відношення

4. із знах., рідко з оруд. в. Уживається при позначенні часу виявлення або завершення дії. [В і т а л і й:] Зберу всіх [дітей] над захід сонця і по одному у сіни заганяю, як овечат (К.-Карий, II, 1960, 181); Вже над світом, змучена, змерзла й зневірена — повернула Гашіца додому (Коцюб., І, 1955, 248); Нарешті заснув [Данкевич] над ранок (Мак., Вибр., 1954, 283); А над осінь прилітає птиця. Із північних сивих чагарів (Рильський, III, 1961, 311).

Кількісні відношення

5. із знах., рідко з оруд. в. Уживається при позначенні вищої міри, ступеня порівняння, більшої кількості і т. ін. [Л ю б о в: ] Я люблю тебе, давно люблю, над життя, над щастя, над усе на світі (Л. Укр., II, 1951, 45); Тихо брязнуло намисто — та дешевенька окраса, яка на грудях української жінки завжди сяяла дужче над усі діаманти (Речм., Весн. грози, 1961, 315); // Уживається при позначенні предметів, осіб, яким надається перевага над ким-, чим-небудь. Краще в полі нашому над мене немає. Аж до моря славонька про мене літає (Гл., Вибр., 1951, 233); Що в світі любіше Над зоряні ночі. Що в світі ясніше Над милого очі?.. (Кроп., V, 1959, 586); Нема зв’язку, святішого над товариство (Довж., І, 1958, 259); // Уживається при позначенні перевищення якої-небудь міри, ступеня і т. ін. Над силу і кінь не потягне (Номис, 1864, № 5252); Над силу стримуючи ворожий натиск, Бармаш.. і весь гарнізон.. жив і боровся для перемоги (Коз., Гарячі руки, 1960, 141); Давати продукцію над план.

Над усе́ — дуже сильно; більше за все. Пахли [квіти] над усе і запаморочливо — землею, прілим торішнім листям і сонячним теплом (Смолич, II, 1958, 11); Несміливо поглядав [Шовкун] на старшого лейтенанта, якого, видно, любив над усе (Гончар, III, 1959, 28).

Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980. — Т. 5. — С. 59.

Над пред.

1) Съ творит, пад.: Надъ. Стоїть явір над водою. Н. п. Зозуля літала над нами куючи. Простяг, гріє руки над полум’ям червоним. МВ. ІІ. 26. І царюватиме він над домом. Єв. Л. І. 33.

2) Съ винит. пад., при обозначенія времени: подъ, къ. В п’ятницю над вечір мати і кликнули нас. ЗОЮР. II. 283.

3) Съ винит. пад. при обозначеніи предмета, къ которому направлено дѣйствіе: къ. Ой вийду я над річеньку та й стану думати. Гол. І. 361.

4) Въ видѣ нарѣчія: выше, лучше, болѣе, сверхъ. Нема в світі над Бога. Ном. № 5. Я принесла грошей додому над сотню. Г. Барв. 249. Тому чоловікові уже над сто літ. О. 1862. V. 93. Люблю її як сам себе — над срібло, над злото. Гол. III. 393. Не знайдеш річки над Дніпро глибокий, не знайдеш правди над святу простацьку, а ні одваги в серці над козацьку. К. ЦН. 182. Над смерть біди не буде. Ном. Зімою вже ніхто над його скотини не доглядить. Г. Барв. 295. Не буде вже над мою першу милу. МВ. І. 7. Над часто стоитъ при сравнительной степени. Над його розумнішого я не бачив. Над Марусю нема кралі кращішої. Старод. у.

Словарь української мови: в 4-х тт. / За ред. Б. Грінченка. — К., 1907—1909. — Т. 2. — С. 479.

вгору