НАГІ́Р’Я, я, с. Гірська територія, для якої характерне поєднання плоскогір’їв з гірськими хребтами. На крайньому півдні і сході нашої країни проходять високі нагір’я (Фіз. геогр., 7, 1957, 22); Головні елементи геологічної структури країни [Іспанії] становлять нагір’я Месета і гірські кряжі, що її оточують (Наука.., 5, 1958, 50).

Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980. — Т. 5. — С. 48.