НАГІДКИ́, нагі́до́к, мн. (одн. нагі́дка, и, ж.) (Саlепdulа L.). Рід трав’янистих та півкущових рослин родини складноцвітих з оранжево-жовтими квітками, зібраними в кошики. У садочку зелено; цвітуть там гвоздики та нагідки (Н.-Лев., І, 1956, 115); На городі під чинарами Я угледів нагідки… (Олесь, Вибр., 1958, 167).

Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980. — Т. 5. — С. 48.

Нагі́дки́, до́к, м. мн. Раст. Ноготки, Calendula officinalis. Вх. Пч. І. 9. Ой на горі, на горі зацвіли нагідки. Грин. III. 232.

Словарь української мови: в 4-х тт. / За ред. Б. Грінченка. — К., 1907—1909. — Т. 2. — С. 476.

нагі́дки́ = кро́кіс = кро́кіш — рід трав’янистих та напівкущових рос­лин родини складноцвітих з оран­жево-жовтими квітками, зібраними в кошики; народні назви календу­ли; у мові квітка символізує неспо­кій; як із крові Адоніса народилися троянди, так із сліз Венери, що оплакувала смерть свого коханця, народилися нагідки, які символізу­ють тугу і навіть розпач; рослина знана цілющими властивостями, використовується в народній ме­дицині; добрий засіб від безсоння; з цією метою квіти рослини до­давали дітям у купіль, клали під голову, давали пити з молоком, вживали для підкурювання; щобвивести веснянки, пропонували мазь зі смажених на сметані нагі­док; на Гуцульщині навар квітів давали замість чаю золотушним ді­тям, купали новонароджених, — «аби були ладні», мили голову, коли боліла, лікували очні захворюван­ня, рани, виразки. Ой на горі, на горі зацвіли нагідки (Б. Грінченко).

Жайворонок В. В. Знаки української етнокультури: Словник-довідник. — К.: Довіра, 2006. — С. 383.