НАГУ́ЛЮВАТИ, юю, юєш, недок., НАГУЛЯ́ТИ, я́ю, я́єш, док., перех. і без додатка.
1. Споживаючи який-небудь корм, набувати жиру, збільшувати вагу (про тварин, птахів). На їх [кукурудзяних] зернах нагулюють жир гуси, індики та качки (Рудь, Гомін.., 1959, 53); Молодняк на цих випасах перебуває все літо і нагулює за добу.. до 1 кілограма живого приросту (Колг. Укр., 7, 1957, 3).
2. Дорощувати і відгодовувати худобу на пасовиськах. Велику рогату худобу нагулюють на природних кормових угіддях або на штучних пасовищах (Колг. енц., II, 1956, 96).
3. розм. Гуляючи, одержувати, набувати що-небудь. Сини відпочивали, сили нагулювали на наступний рік трудовий (Коз., Серце матері, 1947, 102); — Чи в тебе вже й так синець під оком, — помітив Давид підбите око в братухи. — Де це ти нагуляв собі? (Головко, II, 1957, 86); Що було в батьковій волі — він усе зробив: давав синові нагуляти здоров’я, не будив його рано.., не морив важкою роботою (Мирний, IV, 1955, 35); // Вагітніти (позашлюбне). Нагуляла [дівчина] собі та до знахарки за порятунком. А потім.. не один місяць провалялася в ліжку (Головко, II, 1957, 556).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980. — Т. 5. — С. 59.