НАГУДІ́ТИ і НАГУСТИ́, уду́, уде́ш, док.. розм.

1. неперех. Довго, надокучливо погусти.

2. перех., із. сл. голова, вуха і т. ін. Багато розмовляючи, гудучи і т. ін., стомити кого-небудь. — Ідіть собі, йдіть! Іще мало голову нагули (Вас., І, 1959, 100).

Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980. — Т. 5. — С. 58.