НАГРО́БНИЙ, а, е. Який міститься на могилі, признач. для могили; надгробний. Донна Анна в глибокій жалобі повагом іде, несучи в руках срібний нагробний вінець (Л. Укр., III, 1952, 390); Нагробний пам’ятник.

Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980. — Т. 5. — С. 57.