НАГРА́ТИСЯ, а́юся, а́єшся, док., розм. Багато, досхочу погратися. Ягнятко більше не озвалось… На світі нажилось, награлось… Затихло… спить… (Гл., Вибр., 1951, 61); В [дитячому] садочку сміх та галас, гуляє дітвора. Набігались, награлись, — обідати пора (Забіла, Веселим малюкам, 1959, 64); * Образно. Зривав [вітер] з дерева останній лист і котив його по землі, аж доки, награвшись, не жбурляв під тин (Кочура, Зол. грамота, 1960, 338).

Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980. — Т. 5. — С. 56.