НАГОТО́ВІ, присл. У стані готовності. [Монтаньяр:] В той самий день я й шнур оцей купив, і пилочку, щоб бути наготові (Л. Укр., II, 1951, 176); Гей, товаришу, вставай.. Коні наготові ждуть. Сурма кличе до походу!.. (Шер., Дорога.., 1957, 36).

Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980. — Т. 5. — С. 55.

Нагото́ві нар. Наготовѣ. Стояла постеля наготові для проїзжих панів. Стор.

Словарь української мови: в 4-х тт. / За ред. Б. Грінченка. — К., 1907—1909. — Т. 2. — С. 478.