НАГОСТЮВА́ТИСЯ, ю́юся, ю́єшся, док., розм. Досхочу, довго погостювати. [Конаш:] Ну, жінко, і справді вже ми нагостювались у свата, пора й додому (Кроп., II, 1958, 213); Ольгу Юліанівну попросила [Леся] прийти одразу ж, як тільки насидиться та нагостюється (М. Ол., Леся, 1960, 232).

Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980. — Т. 5. — С. 55.