НАГОРЮВА́ТИСЯ, ю́юся, ю́єшся, док., розм. Доволі погорювати; зазнати багато горя. [Олена:] Колись, може, і згадати буде нічим своє життя у батька, І не сходила гарно і не згуляла вільно, тільки наробилась та нагорювалася… (Вас., III, 1960, 66); — Нагорювалася, натомилася, дружино моя, на цім світі — порозкошуй же та заспокойся після смерті! — мимоволі вирвалося з уст Макара (Л. Янов., І, 1959, 71).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980. — Т. 5. — С. 54.