НАГОРОЇ́ЖИТИСЯ, жуся, жишся. Док. до горої́житися. Хлопець нагороїжився і показав Василькові свій міцно стиснутий кулак (Збан., Таємниця.., 1971, 147); В нього [Антона] кроки широкі, кожушанка нарозпашку, вуса нагороїжились… (Чорн., Визвол. земля, 1950, 146).

Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980. — Т. 11. — С. 695.