НАГОРО́ДЖУВАТИСЯ, уюся, уєшся, недок.

1. Одержувати в нагороду що-небудь. Українська РСР вдруге нагороджується орденом Леніна.

2. Пас. до нагоро́джувати¹. Труд його нагороджувався. Ніхто не мав ніколи ліпших від його свідоцтв (Кобр., Вибр., 1954, ЗО).

Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980. — Т. 5. — С. 54.

Нагоро́джуватися, джуюся, єшся, сов. в. нагороди́тися, джу́ся, дишся, гл. Награждаться, наградиться. Все може нагородитися, іно страх ніколи. Ном. № 4399.

Словарь української мови: в 4-х тт. / За ред. Б. Грінченка. — К., 1907—1909. — Т. 2. — С. 478.