НАГОЛОДУВА́ТИСЯ, у́юся, у́єшся, док., розм. Натерпітися від голоду; довго і багато поголодувати. [Федора:] Тут ось і по тютюнах і по буряках бігаєш, і намерзнешся, і наголодуєшся (Вас., III, 1960, 144); — Якої холери тільки на нас не було, якого мору не насилалося, а що наголодувалася хоч би і я в дитинстві (Збан., Мор. чайка, 1959, 154).

Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980. — Т. 5. — С. 52.