НАГОДИ́ТИСЯ, джу́ся, ди́шся, док.

1. Прийти куди-небудь, появитися кудись, десь. Раз якось хазяїн нагодився ненароком в поле (Н.-Лев., III, 1956, 290); До цеху нагодився начальник депо Васильченко (Гур., Через замети, 1961, 93); Тетяна, що нагодилась поблизу, кинулася розшукувати зоотехніка (Добр., Тече річка.., 1961, 71).

2. розм. Випадково виникнути, з’явитися, трапитися. Демида не тягнуло нікуди звідси.. А надто, що нова цікава праця нагодилася йому (Гр., II, 1963, 67); Тут нагодилася йому термінова робота (Тулуб, Людолови, І, 1957, 120).

3. розм., рідко. Зібратися куди-небудь, наміритися на що-небудь. Антон нагодився було зайти до Хомашихи по заробіток і думав, що з холоду дадуть хоч чарку погріти нутро (Чорн., Потік.., 1956, 8).

Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980. — Т. 5. — С. 51.

Нагоди́тися, джу́ся, ди́шся, гл.

1) Прійти во-время, поспѣть, попасть. Вчора пороша пала, а к білому світу старости на слід нагодилися. Мет. 123. Прийшов дячок молоденький, прийшов, не барився; чумаченько із дороги на те й нагодився. Н. п.

2) Случиться, встрѣтиться, попасться. Що,… наняли? — Ось іде за мною. Якась селючка нагодилась. МВ. І. 25.

Словарь української мови: в 4-х тт. / За ред. Б. Грінченка. — К., 1907—1909. — Т. 2. — С. 477.