НАГНІТА́ЮЧИЙ, а, е. Дієпр. акт. теп. ч. до нагніта́ти. Тонко подзвонювали поршні нагнітаючих смоків (Рибак, Час.., 1960, 435).

Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980. — Т. 5. — С. 50.