НАГНІТА́ТИСЯ, а́ється, недок.

1. Під тиском переміщатися і зосереджуватися в обмеженому просторі (про повітря, рідину і т. ін.). Повітря, яке нагрівається при згорянні гасу, а разом з ним і продукти згоряння нагнітаються у циліндри двигуна (Автомоб., 1957, 233).

2. Пас. до нагніта́ти.

Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980. — Т. 5. — С. 50.