НАГЛИТА́ТИСЯ, а́юся, а́єшся, док. Проковтнути велику кількість чого-небудь; багато, досхочу поглитати чогось. Мав би він [журавель] розум, хоча б, А то побреде болотом, Там наглитається жаб І не повернеться потім… (Нех., Казки.., 1958, 61).

Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980. — Т. 5. — С. 48.