Про УКРЛІТ.ORG

нагинати

НАГИНА́ТИ, а́ю, а́єш, недок., НАГНУ́ТИ, ну́, не́ш, док., перех.

1. Згинаючи, нахиляти. Вітер в гаї нагинає Лозу і тополю (Шевч., І, 1951, 153); У садку достигала соковита шпанка. Віра нагинала віти, вибираючи найспіліші (Шиян, Баланда, 1957, 142); Леонід Семенович підняв руки вгору, підскочив, як заєць, вхопив гілку яблуні, нагнув її (Н.-Лев., IV, 1956, 121); * Образно. Від самого малечку по сей час воно [життя] його кидало.. з боку на бік, гнуло, нагинало (Мирний, IV, 1955, 173).

2. перен. Спрямовувати, навертати до чого-небудь. [Руфін:] Люцій умів себе примусити до того, до чого я себе не міг нагнути (Л. Укр., II, 1951, 507); Яке ж лихо чи розпука нагнули його до журливих струн? (Стельмах, Правда.., 1961, 55).

Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980. — Т. 5. — С. 48.

Нагина́ти, на́ю, єш, сов. в. нагну́ти, ну́, не́ш, гл.

1) Нагибать, нагнуть, наклонять, наклонить. Нагинай гілляку, доки молода. Ном. № 6006.

2) Склонять, склонить, покорять, покорить. Не диво багатим скарбом трясти і золотом людей під свою волю нагинати. К. (О. 1862. III. 23).

Словарь української мови: в 4-х тт. / За ред. Б. Грінченка. — К., 1907—1909. — Т. 2. — С. 476.

вгору