НАГИЛИ́ТИ, лю́, ли́ш, док., перех., розм. Набрати, накласти велику кількість кого-, чого-небудь. За пустирищем бовваніли довгі, похмурі пакгаузи. — Склади, — майнуло Хомі. — Може, з вівсом? Добре було б, якби, з вівсом!.. Нагилив би для коней!.. (Гончар, І, 1954, 346).

Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980. — Т. 5. — С. 48.

Нагили́ти, лю́, ли́ш, гл.

1) Набрать, наложить много. Чимало нагилив на віз усякого збіжжа.

2) Наги́лити. Доставить, предоставить, набрать. Ватаг має нагилити депутатові людей. Шух. І. 189.

Словарь української мови: в 4-х тт. / За ред. Б. Грінченка. — К., 1907—1909. — Т. 2. — С. 476.