НАГИ́Й, а, е, заст. Голий. Не подобає ж воїну довго під ложем згинатися, та ще й нагому (Баш, На землі.., 1957, 64); Тут лежала безліч нагих пнів, освітлених лагідним світлом місячним (Коб., І, 1956, 462).

Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980. — Т. 5. — С. 48.

Наги́й, а́, е́ Нагой, голый. Аби душа сита та тіло не наю. Ном. № 9891.

Словарь української мови: в 4-х тт. / За ред. Б. Грінченка. — К., 1907—1909. — Т. 2. — С. 476.