НАГИ́БАТИ, аю, аеш, док., перех., діал. Знайти. Знайшов [Архип] ключа, одімкнув комору, нагибав у скрині глечик із медом і впорав його мало не ввесь (Вас., II, 1959, 467); Сторожа могла тут називати його в першу-ліпшу хвилину (Ільч., Козацьк. роду.., 1958, 346).

Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980. — Т. 5. — С. 48.

Наги́бати, баю, єш, гл. Найти, набресть на что. Ходив, ходив і нагибав десь у куточку ляду, шо він її досі й не примічав. Мнж. 13. Їхав козак з України да нагибав дівчину край долини. Грин. III. 193.

Словарь української мови: в 4-х тт. / За ред. Б. Грінченка. — К., 1907—1909. — Т. 2. — С. 476.