НА́ГЕЛЬ, я, ч., спец. Великий дерев’яний або металевий стержень, уживаний для тимчасового чи постійного скріплення частин дерев’яних конструкцій. Бруси скріплюють дерев’яними нагелями завдовжки 65 — 70 сантиметрів (Колг. Укр., 10, 1958, 13).

Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980. — Т. 5. — С. 47.