НАГА́Р, у, ч. Те, що утворюється від неповного згоряння палива, масла і т. ін. Біля каганця сидів сивий дід, очеретиною підтягав ганчір’яного гнота, коли-не-коли знімаючи рукою масний нагар (Ле, Наливайко, 1957, 230); Знявши із свічки нагар, низько схилившись, дружині пише листа комісар (Гонч., Вибр., 1959, 166); При роботі двигуна на днищі поршнів, внутрішній поверхні камер згоряння, а також на клапанах утворюється нагар, який є результатом неповного згоряння палива і масла (Автомоб., 1957, 42).

Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980. — Т. 5. — С. 47.