НАГА́Н, а, ч. Револьвер особливої системи з обертовим барабаном. Муся сонно блимнув великими чорними очима, підсмикнув пояска, що на ньому теліпалась кобура нагана (Кир., Вибр., 1960, 29); До гурту підійшов дільничний міліціонер Кукса з розстебнутою кобурою й наганом у руці (Кучер, Трудна любов, 1960, 71).

Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980. — Т. 5. — С. 46.