НАГА́ЛЬНО. Присл. до нага́льний. — Так ви таки по правді не догадуєтесь, навіщо я вас так нагально закликав до себе? — питав він, не зводячи з Малинки очей (Вас., І, 1959, 138); Трохи мінорні звуки останніх рядків [пісні] зараз нагально обривалися (Літ. Укр., 4.1 1963, 3).

Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980. — Т. 5. — С. 46.

Нага́льно нар.

1) Спѣшно.

2) Внезапно.

3) Бурно, порывисто. Нагально дише.

Словарь української мови: в 4-х тт. / За ред. Б. Грінченка. — К., 1907—1909. — Т. 2. — С. 475.