НАВІ́ЩОСЬ, присл. З якоюсь метою, для чогось. Балабуха навіщось нюхав їх [айстри], хоч вони зовсім не пахли (Н.-Лев., III, 1956, 53); — Оце, Мелашко, наш шановний гість, товариш скульптор, — ще раз навіщось пояснив голова (Гончар, Новели, 1954, 91); // 3 якоїсь причини, чомусь. Хшановський та Мошицький виглядали молодими панами, у котрих повиростали навіщось ріденькі бороди (Н.-Лев., II, 1956, 72).

Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980. — Т. 5. — С. 35.