НАВІ́ШАНИЙ, а, е. Дієпр. пас. мин. ч. до наві́шати. Кругом навішані портрети; // наві́шано, безос. присудк. сл. Наче навішано гирі. Вся зайнялась голова… Думка об іншому мирі Тільки осталась жива! (Граб., І, 1959, 53).

Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980. — Т. 5. — С. 35.