НАВІ́РЧУВАТИ¹, ую, уєш, недок., НАВЕРНУ́ТИ, ве́рну, ве́рнеш і НАВЕРТІ́ТИ, рчу́, рти́ш, док., перех. Обертаючи по гвинтовій лінії, надівати на що-небудь; нагвинчувати. Навірчувати гайку на вісь.

НАВІ́РЧУВАТИ², ую, уєш, недок., НАВЕРТІ́ТИ, рчу́, рти́ш док., перех.

1. Крутячи, виготовляти що-небудь. Навертіти цигарок.

2. Свердлячи, робити заглибини, отвори. — Ми вам ще раз навертимо дірок, а вибух робіть собі самі (Фр., VIII, 1952, 414).

НАВІ́РЧУВАТИ³, ую, уєш, недок., НАВЕРТІ́ТИ, рчу́, рти́ш і НАВЕРНУ́ТИ, верну́, ве́рнеш, док., перех. Намотувати, накручувати на що-небудь. Він десь роздобув зручного кілка і тепер, навертівши штани й сорочку на голову.., сміливо всівся в розкаряці (Збан., Курил. о-ви, 1963, 74).

◊ Наверті́ти в голові́ кому — запаморочити, закрутити голову кому-небудь. — Ви так навертіли мені в голові своїми докорами, що я не бачу іншого виходу позбутися вас (Фр., VIII, 1952, 84).

Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980. — Т. 5. — С. 34.

Наві́рчувати, чую, єш, сов. в. наверті́ти, чу́, ти́ш, гл.

1) Насверливать, насверлить дыръ.

2) Наматывать, намотать. Заболіла головонька, заболіла, що велику куделицю навертіла. Н. п. О. 1862. VI. 62.

Словарь української мови: в 4-х тт. / За ред. Б. Грінченка. — К., 1907—1909. — Т. 2. — С. 470.