НАВІ́РИТИСЯ, рюся, ришся, док., діал. Набриднути. Скажи мені, мій милий, чому не буваєш: чи навірилась тобі я, чи вже іншу маєш? (У. Кравч., Вибр., 1958, 126).

Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980. — Т. 5. — С. 34.