НАВІ́К-ВІ́КІВ, присл. Те саме, що наві́ки 1. Благословен навік-віків, У далі просланий безкраї. Той шлях, що Ленін заповів, Той шлях, що всесвіту сіяє! (Рильський, І, 1956, 339).

Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980. — Т. 5. — С. 34.