НАВІ́К-ВІ́КИ, присл. Те саме, що наві́ки 1. Уживайтесь, бенкетуйте — Я вже не почую. Один собі навік-віки В снігу заночую (Шевч., І, 1951, 244); 3 шахтарями у копальні Я здружився навік-віки (Мал., За.. морем, 1950, 108).

Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980. — Т. 5. — С. 33.