НАВІ́КИ-ВІКІ́В, присл. Те саме, що наві́ки 1. Живи, Україно, радянська державо. Возз’єднаний краю навіки-віків! (Рад. Укр., 22.XI 1949, 1).

Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980. — Т. 5. — С. 34.