НАВІ́ДУВАННЯ, я, с. Дія за знач. наві́дувати. Неждане Ївжине навідування на який час перервало веселу бесіду (Мирний, III, 1954, 331).

Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980. — Т. 5. — С. 33.