НАВІДНИ́Й, а́, е́.

1. Який наштовхує, наводить на потрібну думку, допомагає зрозуміти що-небудь. Підходжу до них [режисерів], вітаюся, починаю ставити навідні запитання (Довж., III, 1960, 297).

2. спец. Тимчасово наведений для переправи. Навідний міст.

Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980. — Т. 5. — С. 33.