НАВІГА́ЦІЯ, ї, ж.

1. Плавання кораблів по морях, річках і т. ін.; судноплавство. Сама ж заступниця стоїть на площі і слухає розповідь капітана далекого плавання Данила Реви про арктичну навігацію (Довж., II, 1959, 95).

2. Пора, протягом якої залежно від місцевих кліматичних умов можливе судноплавство. Треба було поспішити, щоб переплисти сердите й примхливе восени Каспійське море, поки не припинилась навігація (Ів., Таємниця.., 1959, 211).

Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980. — Т. 5. — С. 32.