НАВШПИ́НЯЧКИ, присл., розм. Те саме, що навшпи́ньки. Рідкодуб піднявся навшпинячки, щоб угледіти причину такої незрозумілої веселості (Кир., Вибр., 1960, 207); Вони пройшли повз сплячих навшпинячки одно за другим (Коцюб., І, 1955, 242); Увесь дім був обважнений смутком, наймички ходили навшпинячки, балакали пошепки (Дн. Чайка, Тв., 1960, 64).

Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980. — Т. 5. — С. 44.