НАВЧИ́ТЕЛЬ, я, ч., заст. Учитель. Я встиг розпитати у чоловіка, що їх навчитель молодий іще чоловік, живе сам (Фр., IV, 1950, 281); Він [Сковорода] був на свій час широкоосвіченою, енциклопедичною людиною: філософом, ліриком, перекладачем, музикою, навчителем, проповідником на майданах (Тич., III, 1957, 110).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980. — Т. 5. — С. 44.