НА́ВЧЕНИЙ, НАУ́ЧЕНИЙ, а, е. Діепр. пас. мин. ч. до навчи́ти, научи́ти. Вона від дитини була навчена дбати про свою зверхність (Кобр., Вибр., 1954, 90); Кілька пар гармат з навченими самим Наливайком пушкарями завершили похід десь аж на ранок (Ле, Наливайко, 1957, 195); Він боявся посіяти в її душі підозру, боявся зійти за одного з тих благодійників, яких, навчені життям люди, обходять десятою дорогою (Руд., Остання шабля, 1959, 71); Еней научений був добре, — Розвідник справжній був Еней (Воскр., Подивись.., 1962, 97); // на́вчено, безос. присудк. сл. Чого там панночки нашої не навчено! а найбільш, бачця, людей туманити! (Вовчок, І, 1955, 105); — Коли ми по тюрмах гинемо, на ешафот ідемо.., — вона нам поміч дає. Птиця оця — наша робітнича мрія.. її горем нашим навчено (Ю. Янов., І, 1954, 7).
На́вчений до́свідом чого — який набув знань, навиків у житті, на практиці. Навчені досвідом минулої осені, німці прикладуть усіх сил, щоб не допустити до саботажу весняної кампанії (Д. Бедзик, Дніпро.., 1951, 80); На́вчений гірки́м досвідом — який набув знань, навиків і т. ін. на основі пережитого. Навчена гірким досвідом, вона, чітко вимовляючи німецькі слова, спитала, де можна бачити начальника (Хижняк, Тамара, 1959, 71).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980. — Т. 5. — С. 44.