НАВСКІ́СНИЙ, а, е. Який іде похило, під кутом до чого-небудь. Море було, як і вчора, синє, зеленкувате, лише подекуди здіймались на ньому якісь анемічні навскісні баранці… (Збан., Сеспель, 1961, 39); Його навскісні брови, як два ріжки, високо виповзають на лоб (Стельмах, І, 1962, 254).

Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980. — Т. 5. — С. 42.