НА́ВСКА́Ч, присл. Роблячи стрибки, дуже швидким бігом. Іванко сіпнув коня за поводи, вперся в стремена, і кінь з ходу пустився навскач (Хижняк, Д. Галицький, 1953, 139); Фашист займав із череди корову. Вона ж від нього кидалась навскач (Підс., Загули.., 1960, 45).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980. — Т. 5. — С. 42.