Про УКРЛІТ.ORG

навпростець

НАВПРОСТЕ́ЦЬ, НАПРОСТЕ́ЦЬ, присл.

1. По прямій лінії, найкоротшим шляхом, не по дорозі. Остап ішов навпростець, минаючи вузькі, криві стежки, протоптані товаром і пастухами (Коцюб., І, 1955, 338); Двоє червоних партизанів брели полем напростець до битого шляху (Ле, Ю. Кудря, 1956, ЗО).

2. перен. Без натяків, відверто, прямо. Деякі сміліші, так ті так, напростець, стануть казати: — Оксано! Я тебе полюбив..! (Кв.-Осн., II, 1956, 427); Я не витримала і запитала [Маню] навпростець: — А куди і чому ви збираєтесь виїжджати? (Вільде, Троянди.., 1961, 125); Дорош не витримав і вирішив повести із Сергієм розмову, як то кажуть, навпростець (Тют., Вир, 1960, 161).

Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980. — Т. 5. — С. 41.

вгору